Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття…

           (до дня народження Тараса Шевченка)                                           книги-ювіляри-2021                                                      

   З початком весни, як завжди, Новокаховська міська бібліотека для дітей та юнацтва готується до Шевченківських днів. Адже кожен день народження  Кобзаря – це не лише привід вшанувати пам'ять про нього, а й згадати творчість, яка за більш ніж два століття не втратила своєї актуальності і в наш час.  Ми продовжуємо знайомити своїх читачів та дописувачів з книгами-ювілярами 2021 року. Сьогодні, в переддень вшанування пам’яті Великого Кобзаря, згадуємо перший історичний роман у віршах, якому виповнюється 180 років. Це -  історико-героїчна, ліро-епічна поема «Гайдамаки». У відділі обслуговування читачів-учнів 5-9 класів є прекрасне видання , яке ілюстроване автопортретами Тараса Григоровича. Запрошуємо погортати сторінки книжки разом із нами.

  Задум поеми «Гайдамаки» виник у 1838-1839 роках. На той час Шевченко займається у Петербурзькій Академії мистецтв. У вільний від роботи час, протягом 1839-1841 р.р. він пише поему, в основі якої лежать історичні події 1768 року – повстання на Правобережній Україні, відоме під назвою Коліївщина.  Перша глава поеми («Галайда») була надрукована в 1841 році в літературному альманасі Євгена Гребінки «Ластівка».

У передмові до поеми поет пише: «Про те, що діялось на Україні 1768 року, розказую так, як чув од старих людей, надрукованого і критикованого нічого не читав, бо, здається, і нема нічого". Він не заперечує того, що можливо не все так було, як він розповідає: «Коли старі люди брешуть, то й я з ними».

Вибачайте, люде добрі,
Що козацьку славу
Так навмання розказую,
Без книжної справи.
Так дід колись розказував,
Нехай здоров буде!

В основі поеми, дійсно, лежать розповіді рідного діда поета – Івана Швеця, очевидця (може, й учасника) тих подій: « Спасибі,дідусю, що ти заховав В голові столітній ту славу козачу. Я її онукам тепер розказав.» Та увесь  її зміст свідчить про те, що Шевченко вивчав усі доступні йому на той час документи про Коліївщину, щоб досягнути історичної достовірності (звісно, що тих документів було обмаль). Використав поет і народні перекази, легенди, пісні про гайдамаків. Одна з гайдамацьких пісень «Ой, поїжджає по Україні та козаченько Швачка» стала улюбленою піснею Тараса Григоровича.

 Чому поему «Гайдамаки» називають історико-героїчною та, водночас, ліро-епічною? На її сторінках не тільки оживає боротьба українського народу з польською шляхтою, а й вплетені світлі та ліричні картини прекрасного кохання Яреми та Оксани. Шевченко, описуючи і героїку козацької вольності, і лірику кохання, стверджує, що пише він тією мовою, «що мати співала, як малого повивала, з малим розмовляла».

Говорячи про  поему «Гайдамаки», досліджувачі порівнюють Шевченка з італійським Данте та російським Пушкіним.  Ця поема – то надзвичайне явище в українській літературі, в якій знайшло своє відображення віковічне прагнення нашого народу до свободи та незалежності. Кожен її рядок, кожне слово возвеличують славу козацькій вольниці, подвигу в ім’я свободи. Та серце поета болить від того, що правнуки героїчних дідів ходять у ярмі, забули своє минуле. Тужить поет кожним рядком за тими славними часами, з благоговінням  змальовуючи подвиг тих, хто поліг за Україну.

   Мабуть тому і так важко було домогтися друку поеми. Багато рядків було викреслено тодішніми цензорами у виданні 1841 року. Коли ж «Гайдамаки» були введені до «Кобзаря» в 1860 році, то викреслено було 268 рядків (обидва прологи до поеми, «Передмову», звертання до передплатників та авторські примітки).   Чимало рядків так і не вдалося відновити. У нашому відділі маємо перероблене видання 2015 року. Книга гідно знайшла своє місце серед багатьох видань  // «Кобзар» та деяких документальних свідчень із життя Тараса Григоровича Шевченко на нашій тематичній міні-виставці «Кобзар – духовний скарб українського народу».

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття…