Грудневі екскурсійні маршрути привели команду «ProfiЛіц» до села Корсунка, на околиці якого знаходиться пам’ятка любові до Бога –монастир з непростою історією, розпочатою ще у XVIII столітті.
Заснований у 1784 році за підтримки князя Потьомкіна, спочатку Корсунський монастир був старовірським, а вже з 1848 обитель стала православним чоловічим монастирем.
230 років монастирський комплекс захищає кам’яний паркан із вежами, які колись були прикрашенні восьмикутніми хрестами.
За монастирськими переказами, тут височіла 74-тиметрового вежа,з якої, кажуть, було видно навколишні території.
На північ від монастирського собору розміщувалася храм Святого Михайла і трапезна, а з південного боку-церква Святого Димитрія Солунського.
Радянські часи не пошкодували старовинний Корсунський монастир. У 20-х роках XX століття майже всі монастирські будинки були зруйновані, а святині, зокрема, ікона Корсунської Божої Матері та монастирська бібліотека, рукописи XIV – XVIстоліть на старословянській та сербській мовах - знищенні. У 30-х роках обитель закривають і передають на баланс колгоспу.
Після Другої Світової війни в приміщенні монастиря знаходився дитячий будинок, а з 1969 року тут розташовувався реабілітаційний табір для неповнолітніх правопорушників...
Ченці знову повернулися до Корсунського монастиря тільки в 1999 році… Монастир на сьогодні є жіночим.
На його території зберіглася давня храмова криниця.
Флюгерний півник запрошує, - тут гарне місце, проходьте…
А трохи далі – покояться перепоховані останки настоятилів Корсунського монастиря архімандритів Кирила та Тихона.
Зустрічали нас у відреставрованому Трапезному храмі, в якому проводяться Богослужіння.
У самому храмі – затишно і спокійно, «тутешнє повітря просякнуте Божою Благодаттю», - говорять монахині. Саме у такі місця, власне, і проходять, щоб знайти Бога.
У кожного Він свій… Для монахині Миколаї, Бог – це духовний вимір, щира, щедра і до кінця вірна любов.
Їхній Бог - веселий, йому ж лише 15-16 років… і зовсім трішки іронічний, з тієї ж причини, до речі)
А ще їхній Бог – добрий, вже майже дорослий і всерозуміючий.
Говорять, що молитва – це бесіда. Вона відбулась. Діти і слухали, і говорили, і запитували.
Говорять, що молитва – це не прохання, це – вдячність. А кожному з нас безперечно є про що поговорити з Богом і про що подякувати…
Говорять, що монастирі здавна славилися своєю гостинністю. Наша команда переконалася в цьому на всі 100! Тож запевняємо: Корсунський монастир – місце, яке дарує тепло.
До слова… «Любов – перш за все тренування молитися, а молитва – тренування мовчати». Антуан де Сент-Екзюпері.
Давайте будемо вчитися бути люблячими і терпимішими один до одного?! Бо, як сказала, монахиня Миколая «найтяжча боротьба – це боротьба з собою», але вона дарує світло.
P.s.: команда «ProfiЛіц» висловлює свою подяку депутату Новокаховської міської ради Хоменко Сергію Вікторовичу за фінансову допомогу в організації екскурсії