Відчути подих історії…

                              Мова наша, мова – літ минулих повість,

                              Вічно юна мудрість, сива наша совість…

Напередодні Міжнародного дня рідної мови у гості до бібліотеки завітали учні  п’ятих класів  гімназії, щоб послухати літературний перегук «Крізь плин століть і гомін сьогодення».

Із далеких віків «промовляла» до дітей найдавніша книжка-літопис, що писана ще древньою старослов’янською мовою – «Повість минулих літ». Усі разом заглянули ми в прохолодні печери Києво-Печерської Лаври, щоб поглянути на останнє місце упокоєння  автора літопису – Нестора; разом із Андрієм Первозванним були на Київських кручах; дізнавалися, чому земля наша колись називалася Київська Русь; читали та дивилися про помсту княгині Ольги ; порівнювали рядки літопису, що розповідає про Віщого Олега із віршем О.С.Пушкіна; слухали про князя Володимира та хрещення Русі; роздивляючись саркофаг Ярослава, пізнавали єдину неточність, що вкралася у літопис – ту, що стосується Святої Софії Київської.

А ще діти мали нагоду  познайомитись та погортати сторінки книжок, в яких переповідається  більшість із «легенд старокиївських», що містяться у літописі Нестора.

Ми разом із учнями були в гостях у Історії, а вона промовляла до нас древніми рядками , яким вже тисячі років…