Бібліо – екскурс

                      «Вибір професії - справа важлива»

    Сьогодні в гості до бібліотеки завітали вихованці Станції Юних Техників. Наша зустріч була присвячена професіям. На запитання: «Ким би ти хотів стати?» - діти відповідали по-різному. Хтось хоче стати хореографом, хтось ветеринаром . В тренді залишається космонавт. Але з’явилися і нові побажання - це ювелір і перукар для собак.

    Бібліотекар Ярцева О.Л. розповіла дітям про важливість вибору професії. Прочитала народні прислів’я та приказки, які пов’язані з працею. Познайомила маленьких читачів з віршами Марії Познанської: «Про золоті руки». Всі разом ми розплутали плутанину від хлопчика Віті, переміряли професійні головні убори і завершили нашу зустріч  веселою грою «Покажи і відгадай професію»

          Відчути подих історії…

                              Мова наша, мова – літ минулих повість,

                              Вічно юна мудрість, сива наша совість…

Напередодні Міжнародного дня рідної мови у гості до бібліотеки завітали учні  п’ятих класів  гімназії, щоб послухати літературний перегук «Крізь плин століть і гомін сьогодення».

Із далеких віків «промовляла» до дітей найдавніша книжка-літопис, що писана ще древньою старослов’янською мовою – «Повість минулих літ». Усі разом заглянули ми в прохолодні печери Києво-Печерської Лаври, щоб поглянути на останнє місце упокоєння  автора літопису – Нестора; разом із Андрієм Первозванним були на Київських кручах; дізнавалися, чому земля наша колись називалася Київська Русь; читали та дивилися про помсту княгині Ольги ; порівнювали рядки літопису, що розповідає про Віщого Олега із віршем О.С.Пушкіна; слухали про князя Володимира та хрещення Русі; роздивляючись саркофаг Ярослава, пізнавали єдину неточність, що вкралася у літопис – ту, що стосується Святої Софії Київської.

А ще діти мали нагоду  познайомитись та погортати сторінки книжок, в яких переповідається  більшість із «легенд старокиївських», що містяться у літописі Нестора.

Ми разом із учнями були в гостях у Історії, а вона промовляла до нас древніми рядками , яким вже тисячі років…

           Без любові жити неможливо,

                Бо любов життя нам всім дає…

12 лютого в міській бібліотеці для дітей на абонементі для учнів 5-9 класів відбулося засідання клубу «Бібліокафе» на тему «Усе на світі від любові» присвячене Дню Святого Валентина. Діти прослухали  розповідь бібліотекаря  про історію виникнення Дня Святого Валентина, про конкретного «винуватця» свята - християнського священика Валентина, про традиції відзначення Дня закоханих в сучасних країнах Європи.

Про любов  вічну і багатогранну говорили в цей день…Діти з цікавістю прослухали поезію Т.Г.Шевченка, Лесі Українки, Андрія Малишка, Ліни Костенко та інших поетів, присвячених любові до Батьківщини .А хто виховує в нас почуття любові, як не мама? Тож далі говорили, читали поезії і слухали музику про любов до  найдорожчої людини на світі – Мами. А ще говорили про любов до природи, до тварин, до друзів, про музику, літературу та поезію…

На закінчення літературно-поетичного часу, клубники позмагалися в літературно-музичній вікторині «А ну-мо, дівчата, а ну-мо, хлопці!!!» .

Тема любові та тематика свята всіх закоханих продовжилась у черговому засіданні гуртка «Умілі руки». Зібралися гуртківці саме 14 лютого, щоб навчитися виготовляти символ цього дня – червоне сердечко.

Вийшло у всіх гарно та святково, тож понесли діти до своїх домівок у день Святого Валентина червоні сердечка любові, які зробили власноруч.

             Кохання, яке пережило віки…

                                                                         Так ніхто не кохав. Через тисячі літ

                                                                        Лиш приходить подібне кохання… 

Так  про свою любов колись сказав український поет Володимир Сосюра.  Можливо,  таке кохання – лише красива вигадка поетів, але є серед тих легенд такі  прекрасні, що не можуть бути правдою. Але ж є!

Напередодні  Дня  всіх закоханих до читальної зали для учнів 5-9 класів завітали  де’вятикласники гімназії, щоб подивитися і послухати про «Вічну таїну кохання»…

Таку прекрасну казку подарував світові грузинський художник Ніко Піросмані, любов якого залишилася у картині, в піснях та вулиці, наповненій квітами, яку бачив старий Тифліс.

До цього часу продовжується діалог між  генієм російської поезії Олександром Сергійовичем Пушкіним та його українською музою Анною Петрівною Керн (Полторацькою) і ми знову слухаємо вічне: «Я помню чудное мгновенье…»

Зберігає у віках пам'ять про велике кохання білосніжне мармурове диво – «сльоза, що сяє на обличчі Всесвіту» - індійський Тадж-Махал.

Ці три історії слухали діти, затамувавши подих, дивуючись тому, що пережило століття і буде жити  вічно. 

                                                                                                                              

                               Віртуальна мандрівка

                                     «Оазис в степу»

     Так величають Асканію -Нову вже не один десяток років. Адже добре відомо, що ці землі спочатку були приречені стати пустелею. А стали окрасою Херсонського краю.

    На віртуальну мандрівку до бібліотеки були запрошені учні 4-А класу гімназії. Гімназисти познайомились з історією роду Фрідріха Фальц-Фейна і за допомогою електронної презентації  побували на просторах заповідника.

     Ботанічний парк, закладений 1887 року на 28 га, у 1971 мав площу 70 га. Тут налічується 14 тис. дерев 162 видів і різновидів. Це справжній ліс з велетенськими деревами й мальовничими галявинами. Хіба що припорошені піском алеї та садові лави нагадують, що це парк. В опаленому сорокаградусною спекою, суховіями й бурями степу зеленіє, розширюється чудовий парк - справжнє диво природи, результат великої людської праці. Відразу ж за парком - заповідний степ, унікальний, безцінний пам’ятник природи. Ця земля, не займана людиною, нагадує про далеке минуле.

    Цілинний степ Асканії-Нової  - єдина ділянка ковилово-типчакового степу не тільки на півдні країни, але й у Європі. Куди не глянеш, всюди милують око цвітом степові трави, хвилями переливається ковила. Навкруги пасуться стада антилоп, оленів, диких коней, зебр, бізонів, зубробізонів, страуси вільно живуть і гніздяться в асканійському степу. Площу заповідного степу збільшено з 1520 до 11 тис. гектарів.

    Про все це ми розповідали нашим гостям. А потім були електронні загадки. З якими наші  четверокласники впорались дуже швидко. Тварини та рослини дуже цікава тема, але школярам потрібно  було повертатися на уроки.  А  ті , хто побажав продовжити мандрівку завітали до нас після школи.

                                    Символ миру

З давніх часів люди, спостерігаючи покірливу поведінку голубів, сприймали їх як посланників Бога. У різних релігіях голуби втілюють чистоту, невинність, покірність, ласку й любов. Його зображення часто застосовується в обрядово-ритуальному значенні, зокрема, фігурки голубів вишивають на рушниках і такими ж фігурками прикрашають весільний коровай.Долучитися до цієї гарної української традиції вирішили  й учасники гуртка «Умілі руки» міської бібліотеки для дітей.

Гуртківці зібралися 7 лютого і  виготовили паперові фігурки голубів, як символ миру, використовуючи техніку «Об’ємна паперова аплікація».

Декілька приємних і корисних  годин, і маємо: цікаві прикраси, дерево з голубами, як зразок художньої майстерності,  і чудовий настрій на весь тиждень.

«З народної криниці»

На планеті, що зветься Земля, проживає безліч народів. Кожен має свою історію, свою мову, свої звичаї та традиції, символи та святині. Українці, які відроджуються нині як єдина нація, багаті на лише нам властиві символи-святині роду. Це і батьківська хата, і мамина пісня, і святий хліб, і український рушник, дівоча коса і мамина хустина, вишита сорочка та дівочий віночок, а ще під вікном червона калина… Без пробудження національної свідомості народу, а особливо молоді, неможливе й відродження  України. Саме тому день інформації в міській бібліотеці для дітей мав назву «З народної криниці».

У читальному залі старшого відділу організовано предметну книжкову виставку «Обереги українського дому». Працівники бібліотеки зібрали тут і глиняний посуд, і вишиті рушники та наволочки, українські коралі та українську хустку, ляльки-мотанки та вишиванки, є ще й калинова сопілочка.

Рідна домівка, рідне гніздо – так називають у народі батьківську хату. Ми запросили у гості дев’ятикласників гімназії, щоб познайомити їх і з нашою виставкою, і з тими оберегами, які в українському домі та в українській сім’ї шанували ще з діда-прадіда, адже ми – українці багаті звичаями та святинями, що оповиті легендами та оспівані в піснях та віршах. Саме цьому й була присвячена година народознавства «Багатство нашого народу». Говорили про косу – дівочу красу та український віночок, шанували мамину хустину, мамину сорочку та український  рушник, згадали символіку глиняного посуду та сакральну сутність ляльки-мотанки. Лунали в залі поетичні рядки про рушник та дівочі коси, про сорочку-вишиванку, а також українські приказки про символи народу. Завершили зустріч ми віршем про найціннішу нашу святиню – маму-берегиню.

Як сяде сонце в комиші

Дітей годують на калині
Матусі, вічні берегині,

Колиски нашої душі.

Як верби коло Умані-

Такі вони задумані.

У Каневі, в Розважеві

Такі вони розважливі…

Мов клекоти бандурині,

Такі вони в Батурині…

Мов калина коло Ічні,

Такі вони вічні…

      Невичерпна уява і фантазія народу є джерелом багатьох прекрасних витворів. Серед них  наша хороша  знайома - казка. Саме про українські казки та легенди говорили в цей день бібліотекарі молодшого відділу. У читальному залі ми розкрили світ казки через книжкову виставку: «Українські казки та легенди». 

                                                                                                     Тут наші читачі мали змогу познайомитись з  літературними казками, билинами, легендами, побутовою казкою. Найбільше маленьким читачам сподобався розділ казок про тварин. Саме по цим казкам бібліотекар читального залу Матвієнко Н.М. провела бліц-вікторину , де перемогу  святкували  Валерія Кудас і Єлизавета Кірова учениці 2-В класу гімназії.

     А на абонементі відкрито тематичну поличку «З живого джерела».  

                                                                                             Центром уваги стала нова книжка: Українські народні казки. - Харків. - Чайка. - 2013. - 223с.

      Книжка має такі чудові ілюстрації, що ми вирішили влаштувати голосні читання. Тут  кращим був Павло Лохматов  учень ЗОШ №4 та Єлизавета Кірова.

     Павло прочитав казку: «В’юнець -молодець», а Ліза познайомила дівчаток з маловідомою казкою: «Де ліпше жити?».

Український народ завжди намагався не лише зберігати свою культуру,  але й збагачувати її новими надбаннями та передавати молодшим поколінням. Адже без культурних здобутків предків народ загалом і кожна людина зокрема стануть у світі подібними до бездомної сироти. Українські святині та обереги, українську пісню та українську казку  треба шанувати та берегти як велику цінність, бо в тому – пам'ять нашого народу.