Літературно-історичний спомин

Уже ніхто не знищить Україну – в тобі, в мені, у кожному із нас!

Кожна людина про щось мріє. Великі мрії мають цілі народи. Українці століттями мріяли жити разом і самим господарювати на своїй землі.  100 років тому, у 1919 році, ця мрія нарешті здійснилась:  22 січня було  урочисто проголошено Акт Злуки всіх українських земель в одну спільну Соборну Українську державу.   Відбулося це на Софіївській площі у Києві. Цей день став всенародним святом, столиця була прикрашена синьо-жовтими прапорами, у церквах відправляли богослужіння, відбувся військовий парад. Так здійснилася споконвічна мрія українського народу.

Про цю історичну подію та про сьогоднішні мрії українців говорили у міській бібліотеці для дітей 16 січня. Цього дня до читальної зали старшого відділу завітали учні I(5)-А класу гімназії.

Нелегкими стежками української державності «повела» дітей у подорож бібліотекар Жаданова Н.В. «Пройшли» ми дорогами Київської Русі сторінками «Княжої України» Олександра Олеся, згадали звитягу запорозьких козаків, перечитуючи поему «Сон» Тараса Шевченка, переглянули історичні хроніки того вікопомного дня – 22 січня 1919 року та помріяли сьогодні – про мир і єдність України, яка знову бореться за те, щоб бути вільною і неподільною.

22 січня 1990 року мільйони українців, взявшись за руки, утворили «живий ланцюг» між Києвом,  Львовом та Івано-Франківськом. Та тільки у 1999 році Указом Президента України День Соборності стає державним святом.  

                Сьогодні воно все впевненіше входить в життя українців. І кожного року «живі ланцюги», як символ єднання, поєднують села та  міста, бо це є вияв волі нашого народу до єднання і вдячності тим, хто боровся і бореться нині за незалежну і Соборну Україну. Приєдналися до цієї традиції і ми.

Зі святом, Україно!