Story time «Ми тебе, Купайло, в літо укупаємо…»

                                                            Ой, купався Іван

                                                                                          Та й у воду впав.

                                                                                          Купала на Йвана,

                                                                                          А дівчата прибігали,

                                                                                          Його з води витягали –

                                                                                          Купала на Йвана.

                                                                                                            (За Нелею Лисенко)

Сьогонішня ніч  - найкоротша у році. З 6-го на 7-ме липня приходить вона – купальська ніч. Цієї ночі ніхто не має спати: не спить нечиста сила, тому й люди всі гуляють. У цю зачаровану ніч дерева можуть ходити та говорити, трави сповнюються магічної сили, а нічні квіти квітнуть. Кажуть, що лише в купальську ніч на кілька хвилин розквітає квітка папороті сильним вогняно-червоним, злегка мерехтливим цвітом та дає можливість провіщати майбутнє тому, хто її знайде. Найсміливіші можуть спробувати, але шлях до папороті захищає нечиста сила: коли простягнеш руку до квітки, можна загубити свою душу та тих, кого любиш. Та й земні багатства, що вона дарує, ще нікому добра не принесли ( прочитати про це можна , взявши журнал чи книжечку з нашої міні-виставки «Віночки звивайте, на Купала поспішайте»).

На Івана Купала люди зцілялися росою, звідси і вислів: «Хто рано встає, тому Бог дає». Святкування цього свята не обходилося без стрибків через багаття та без самого вогню. А ще в купальську ніч можна ворожити  - опівночі найпевніше («рецепти» маємо у нас, у відділі обслуговування читачів-учнів 5-9 класів). 

Традиції  святкування  є у різних народів: святкують латвійці, шведи, поляки, фіни, білоруси… Святкуємо і ми – українці. Зранку-раненько завітали до нас дівчатка –всезнайчики, щоб доторкнутися до джерел, познайомитися з купальськими звичаями. Під чаруючі купальські пісні прикрасили вони деревце-купайлицю, а потім заходилися плести віночки. Такі віночки несли ввечері дівчата до річки та пускали на воду (магію віночка ми розповіли дівчаткам  у процесі плетіння, бо ж ворожити їм ще рано на судженого, а знати – не завадить).

Свято Івана Купала – це свято вогню та води. Книжка Алли Ковтун «Вода й вогонь в українських легендах та віруваннях» дала нашим маленьким україночкам чимало підказок. Дякуючи їй, вони дізналися, що стихія хлопців – це вогонь, а дівчача – вода.  Тож, умитися джерельною водою з новокаховських джерел – то святе.

Чого ми не зробили, так це не стрибали через вогнище. Запалять його ще ввечері і стрибатимуть через нього закохані сміливці. А ми сьогодні дізналися про усі традиції, тож, будемо знати як Купайло зустрічати.