Етнокалейдоскоп

         Обереги, що не губляться в віках…

21 жовтня  читальна зала старшого відділу  перетворилася на справжню українську оселю, де горить у печі вогнище, гріється горщик; палахкотять кольорами рушники, що зберігаються понад 36 років, вишиванки, українська хустина, якій майже 60 років, та калинові грона; і смачно  пахне свіже спеченим короваєм…  Це зібрався 8-А гімназії  на етнокалейдоскоп «Обереги, що не губляться в віках…»

З чого починається оселя? З печі та зі столу, які були завжди осередком єдності та спадкоємності української родини. На столі, як годиться, коровай для гостей. Ним ми на самому початку зустрічі і привітали своїх гостей та класного керівника Якименко Людмилу Вікторівну – давнього та щирого друга бібліотеки.

Чому ми не користуємося тріснутим  посудом, чому не можна давати подругам коралі, яку силу має «четвергова» вишиванка, для чого ставлять калину поряд із молодятами… та ще багато цікавого та корисного «прокрутили» ми у нашому етнографічному калейдоскопі.

На протязі усієї зустрічі у печі «горів» вогонь та стояв глиняний горщик і глиняний посуд. Бібліотекарі ж, як справжні господині, не могли відпустити своїх гостей без частування, бо ж славляться українці своєю гостинністю та щедрістю. Тож, нарешті ми відкрили горщика, щоб почастувати усіх присутніх (ні, не варениками) смачними млинцями з медом.

Народ смакував та просив добавки, але запам’яталися присутнім не тільки медові млинці. І нам, до речі. Наші сучасні діти, виявляється, багато знають та несуть у собі родову пам'ять про обереги української родини, шанують їх. Ми слухали мамину молитву, мудрість народну про воду з криниці, лунала у залі й українська пісня. Тож, дійсно, «обереги не губляться в віках»…