У мові моїй і краса й
неповторність…
Балакають, що наша мова – діалекти і суржик , балакають, що нашою мовою мало хто розмовляє, балакають, що наша мова ніколи не
була окремою літературною мовою …
А сьогодні у дитячій бібліотеці зібралися
«Добродії» з гімназії, сіли «Обіруч» і довели, - то просто балакають! Бо наші
діти розмовляють, лепечуть, оповідують і гомонять українською!!!
Для початку, ми
розглянули та спростували
найпоширеніші міфи щодо української мови на основі незаперечних історичних
фактів.
Згадали
ім’я зачинателя сучасної української літературної мови, вгадали на яку букву в
українській мові найбільше слів починається, дізналися чому саме на Пересопницькому Єванглії складають присягу на
вірність народові України наші президенти, а ще - на кожне слово тексту якого
твору приходиться по дві наукових роботи.
І поки
більшість лише слухали і пишалися, дехто з наших маленьких гостей встиг
заробити такі собі символічні, але дуже важливі «відзнаки»!
Велике захоплення викликала пропозиція швидко і
безпомилково прочитати найдовше слово, зафіксоване в Словниках української
мови.
Дихлордифенілтрихлорметилметан!!!
Ну ж бо, спробуйте!;))
І за допомогою міміки і жестів пояснити про який фразеологізм йде мова, теж
легко можуть наші читачі.
А ще виправити русизми, створити нові
слова, розгадати загадки!!!
Тож, всі присутні мають право сказати:
«Я знаю українську мову!!!»
P.s.
Якщо на комусь з дітей медальки не бачите, то тільки через те, що вони кричали
не дуже голосноJ
Немає коментарів:
Дописати коментар