День Державного прапора

                   Святопрапора                                                               Сьогодні, 23 серпня українці вітають наш синьо-жовтий стяг, бо Дню Незалежності передує свято – День Державного прапора України.

В читальній залі старшого відділу міської бібліотеки  для дітей бібліотекарі організували міні-виставку «Священний прапор сонця і Дніпра», з якою могли ознайомитись наші відвідувачі,  а ще «погортати» сторінки історичного щоденника «За синє небо, за жовте колосся, прапору нашому ми вклонимося».

Синьо-жовті кольори символізували нашу державу ще до того, як вона прийняла християнство.  В такому ж вигляді,  до якого ми звикли, наш прапор найперше з’явився в 1848 році.Тоді, на міській ратуші Львова вперше замайорів жовто-блакитний прапор.Єдиного ж прапора для всієї України раніше не існувало. Серед прапорів козацького війська домінували різні кольори, та вже з XVIII ст. жовта і блакитна барви починають домінувати: під час повстання козаків Гонти в 1768 році  гайдамаки були вдягнуті в жовті жупани і в сині шаровари.  А козацька корогва, зроблена коштом останнього кошового Запорозької Січі Петра Калнишевського в 1774 році, мала золоті герби на блакитному тлі. Згідно однієї із версій походження кольорів українського прапора, слово «хохол», яким дехто зневажливо називає українців, монгольського походження і  перекладається «хох» - синій, небесний, «улу(юлу)» - жовтий. В 1990 році синьо-жовтий прапор було освячено в Соборі Святої Софії і урочисто піднято біля будинку Міськради. В 1991 році національний прапор піднято над Верховною Радою України.  28 січня 1992 року сесія Верховної Ради прийняла Постанову «Про Державний прапор України». Ним став саме національний синьо-жовтий стяг.  Під цим знаменом українці йшли до проголошення Незалежності, сьогодні йдуть до перемоги.  Гордо розвівається синьо-жовте знамено, промовляючи всьому світу: «Є у світі Україна!»

Прапорець, що я тримаю, -

Для мене – єдиний.

Прапорець цей, що я маю, -

Символ України.

Нема в світі більш святого

Й не буде ніколи –

Він – край неба голубого

Над пшеничним полем.