У вінок Лесі Українці.

(До 110-річчя створення  «Лісової пісні» та 150-річчя від дня народження )

#Новокаховська_міська_бібліотека_для_дітей_та_юнацтва

#Книги_Ювіляри_2021

Сьогодні Україна святкує 150 років від дня народження своєї доньки –поетеси і драматурга, класика  української літератури Лесі Українки.

«Хто вам сказав, що я слабка?

Я в серці маю те, що не вмирає»…

Вустами своєї Мавки  промовляє через століття до нас Леся Українка. Цьому дивному, геніальному твору виповнюється 110 років. Драма – феєрія, драма – пісня, ніжна, як голос сопілки, зворушлива і мудра, пересипана словами-самоцвітами глибока «Лісова пісня». У цьому творі мова дивує читача, як пісня, що зачаровує нас красою мрії про одвічний потяг людини до прекрасного. Ми з вами читаємо про красу чистого кохання.

Свою «Лісову пісню» Леся написала за два тижні. У листопаді 1911 року вона перебувала на Кавказі, у місті Кутаїсі. В цей час саме загострилася її хвороба, було тяжко фізично, а ще й дуже великий сум відчувався за Батьківщиною.  

 В листі до матері Леся напише: «Історію Мавки може тільки жінка написати…Мені здається, що я просто згадала наші ліси та затужила за ними. А то ще я й здавна тую Мавку «в умі держала», ще аж із того часу, як ти в Жабориці мені щось про мавок розказувала, як ми йшли якимсь лісом із маленькими, але дуже рясними деревами. Потім я в Колодяжному в місячну ніч бігала самотою в ліс ( ви того ніхто не знали) і там ждала, щоб мені привиділася Мавка… Видно вже треба було мені її колись написати, а тепер прийшов «слушний час» - я й сама не збагну чому. Зчарував мене сей образ на весь вік».

3 липня 1911  Леся Українка написала перші рядки своєї прекрасної драми-пісні, а 23 липня на її робочому столі вже лежав чорновий варіант готового твору. В листі до сестри Ольги від 27 листопада 1911 року вона згадує той час так: «Писала я її дуже недовго, 10-12 днів, і не писати ніяк не могла, бо такий уже був непереможний настрій, але після неї я була хвора і досить довго «приходила до пам’яті»…                

     У своїй «Лісовій пісні» поетеса використала пісні, звичаї та обряди, мову і побут українського народу , почуті легенди та перекази – вічне джерело натхнення  фольклору рідного краю. Ми спостерігаємо битву між добром і злом: між прекрасним, чистим, величним та злим, ненависним та заздрісним.

Мавка та Лукашева мати з Килиною – два різні світи. Але перемагає кохання, бо прекрасне, як у природі, так і в людській душі ніколи не вмирає. Кохання живе у людському серці і його, навіть коли йдеш навіки, можна забрати з собою…

«Лісова пісня» звучить по всьому світу багатьма мовами: німецькою, польською, російською, французькою, англійською, бенгальською … 22 листопада 1918 року в Київському драматичному театрі вперше Мавка «вийшла» на сцену, її можна почути в опері та побачити танцюючою у балеті… Вона є прообразом сучасного фентезі, мабуть тому сьогодні вже є американська відеогра «The Forest Song» в основу створення якої ліг сюжет «Лісової пісні».

Ось саме тому «Лісову пісню» вже 110 років називають «діамантовим вінцем» творчості Лесі Українки, а ми можемо сказати про неї словом самої Лесі – «дивоцвіт», який і сьогодні є одним із шедеврів світової літератури.