Кохання, яке пережило віки…
Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
Лиш приходить подібне кохання…
Так про свою любов колись сказав український поет
Володимир Сосюра. Можливо, таке кохання – лише красива вигадка поетів,
але є серед тих легенд такі прекрасні,
що не можуть бути правдою. Але ж є!
Напередодні Дня
всіх закоханих до читальної зали для учнів 5-9 класів завітали де’вятикласники гімназії,
щоб подивитися і послухати про «Вічну таїну кохання»…
Таку прекрасну
казку подарував світові грузинський художник Ніко Піросмані, любов якого
залишилася у картині, в піснях та вулиці, наповненій квітами, яку бачив старий
Тифліс.
До цього часу
продовжується діалог між генієм
російської поезії Олександром Сергійовичем Пушкіним та його українською музою
Анною Петрівною Керн (Полторацькою) і ми знову слухаємо вічне: «Я помню чудное
мгновенье…»
Зберігає у віках
пам'ять про велике кохання білосніжне мармурове диво – «сльоза, що сяє на
обличчі Всесвіту» - індійський Тадж-Махал.
Ці три історії
слухали діти, затамувавши подих, дивуючись тому, що пережило століття і буде
жити вічно.
Немає коментарів:
Дописати коментар