середу, 10 лютого 2016 р.


             Кохання, яке пережило віки…
                                                                         Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
                                                                        Лиш приходить подібне кохання… 
Так  про свою любов колись сказав український поет Володимир Сосюра.  Можливо,  таке кохання – лише красива вигадка поетів, але є серед тих легенд такі  прекрасні, що не можуть бути правдою. Але ж є!
Напередодні  Дня  всіх закоханих до читальної зали для учнів 5-9 класів завітали  девятикласники гімназії, щоб подивитися і послухати про «Вічну таїну кохання»…

Таку прекрасну казку подарував світові грузинський художник Ніко Піросмані, любов якого залишилася у картині, в піснях та вулиці, наповненій квітами, яку бачив старий Тифліс.

До цього часу продовжується діалог між  генієм російської поезії Олександром Сергійовичем Пушкіним та його українською музою Анною Петрівною Керн (Полторацькою) і ми знову слухаємо вічне: «Я помню чудное мгновенье…»

Зберігає у віках пам'ять про велике кохання білосніжне мармурове диво – «сльоза, що сяє на обличчі Всесвіту» - індійський Тадж-Махал.


Ці три історії слухали діти, затамувавши подих, дивуючись тому, що пережило століття і буде жити  вічно. 

                                                                                                                              

Немає коментарів:

Дописати коментар

    Бібліовізит: Краєзнавча година: « В об’єктиві Нова Каховка» У кожного куточка на земній кулі є свої ознаки, що визначають його своєр...